Історія села

Село відоме з 17 століття. Різні легенди ходять про їх виникнення. Одні говорять, що Багва походить від назви річки Багва, інші — від трясовини (багно). Тетерівка — від поселення козацького полковника Тетери, чи від того, що в лісовій місцевості, в якій росло багато терені, водилося багато птиці (тетерів).

Ці два села утворилися поруч, по сусідству. Через них проходив головний тракт з Києва на Південь, яким чумаки колись в Крим посіль їздили та козацький шлях з Уманщини на Полтавщину. Через ці села ще проходив чорний шлях яким гнали невільників. У XVI-XVIIстоліттях це був південний край українських земель, куди робили наскоки татари і половці. Тут була система сигнальних вишок, які розташовувалися на старовинних курганах та сповіщали про наближення небезпеки.

Ще в кінці ХІІІ століття, коли східно-руські землі знемагали під татаро-монгольським ігом, західні землі, в тому числі і Тетерівка, попали під владу литовських князів. З кінця XIV століття після уніїПольщі і Литви, ці українські землі почали попадати під владу польських феодалів.

На той час проживало в Тетерівці жителів обох статей —православних — 566, євреїв — 180. Церква дерев'яна в ім'яАрхистратига Михайла, побудована 1768 року.

В приход її відносилося село Багва, яке становило 1067 десятинземлі, що належала Михайлу Покривецькому. Жителів обох статей: православних 684, римських католиків — 58.[2]

В Багві була побудована католицька каплиця яка нині переобладнана під магазин.

За адміністративним поділом Терерівка входила:

·         16 століття — Брацлавський повіт.

·         19 століття — Таращанський повіт

·         20 століття — Жашківський район

В районі Багви і Тетерівки відбувалися важливі події часів визвольної війни українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького. В січні 1655 року в районі села відбулася Дрижипільська абоОхматівська битва в якій полягло близько 30000 чоловік.

До 1917 року поля, що розкинулися навколо Багви і саме село належали поміщику Невінському. Тут у нього було півтори — дві тисячі гектарів землі. Перед революцією пан Невінський продав 500 га пану Яневському. А 300 десятин гірших земель були мужицькими, тобто це були землі, які одержали селяни після скасування кріпосного права. На Багві до революції школи не було, крамнички були приватними. Власником однієї крамнички був Стельмах Степан (Степанок) другої єврей Джмілик.

Найзаможнішим з куркулів був Стельмах Денис, який мав 41 десятину землі, та Горбатюк Тина — 21 десятину. Чоловік дванадцять мали по 7 десятин, решта від 3 до 0,5 десятини або наймитували. Два брати Топчії — Василь і Никифор придбали близько 300 десятин землі. Василь займався сільським господарством і незабаром всю землю прибрав до своїх рук, а Никифор збудував чотирьохповерховий млин. Це був справжній млин-фабрика, який займав друге місце в Україні. Біля млина виріс хутір з 20 хат. Хутір був електрифікований. Борошно із Багвомлина йшло наекспорт у Францію та Німеччину.

Тетерівка панською не була. Землі, що розкинулися навколо Тетерівки, і село Тетерівка були казенними. Селяни за оренду землі платили в казну податок. Але селяни орендували землю не безпосередньо з казни, а в посесорів, які значний мали з цього процент.

В роки Столипінської реформи ці землі продано заможнім селянам по 6-10 десятин на виплат, в результаті чого утворилися відруби і хутори.

Звістка про Лютневу буржуазно-демократичної революцію дійшла в село в кінці лютого. В неділю, коли селяни зібралися до церкви, то піп оголосив, що царя вже немає, він захворів, а правління державою перейшло до рукТимчасового уряду.

Громадянська війна

Вісті про Жовтневий переворот і Декрет про землю дійшли до Багви й Тетерівки на початку 1918 року. Тоді ж було створено комітет з 12 чоловік для реквізиції поміщицького майна та роздачі його селянам. До складу цього комітету входили:

·         Савчук Микола Антонович, Захарчук Федір — учасник повстання на броненосці «Потьомкін», Черняхівський Йосип Федорович, Слободяник Сидір, Слободяник Петро, Грабанчук Микола Гаврилович та інші.

Разом з цим було створено комітет незаможних селян. Його завдання було об'єднання селянської бідноти для боротьби з куркульством і допомога Червоній Армії. Це була опора Радянської влади на селі. Головою першого комітету незаможних селян був Стельмах Степан.

Під час окупації німцями створювалися каральні загони, які пробували навести порядок, повертаючи втрачене майно. 14 травня 1918 року в Багву і Тетерівку приїхав каральний загін і взвод німецької кавалерії. Командував цим загоном Довгановський, який розправлявся з селянами. Він оголосив, щоб завтра знесли все панське майно до управи, а в разі невиконання наказу всі будуть покарані. Кожного, хто не виконав наказу, будуть класти на бочку, накривати мокрим рядном і бити шомполами. Це значило, що в разі невиконання наказу, кожний буде закатований на смерть. При найменшому опорі будуть розстріляні.

15 травня всі вийшли до управи, але ніхто нічого не зносив. Люди чекали, що буде далі. У декого була зброя, на оборону ніхто не наважувався. Бандити ганяли селом на конях, виганяючи з хлівів корови, забираючи в селян зерно і панські речі.

Раптом на околиці села почулася стрілянина. Члени загону, які були біля управи, кинулись в бік стрілянини, а німці почали тікати з села. В цей час до управи під'їхала тачанка. В тачанці сиділо кілька озброєних людей з кулеметом. На грудях у них були плакати з написами: «Земля і воля», «Свобода слова і друку» і інші. Один з чоловіків у шкірянці піднявся на тачанці і сказав: "Товариші, це лозунги більшовиків і товариша Леніна, а про каральні загони сказав, що нічого на них дивитися, їх треба бити так, щоб їм місця на землі українській не було. Пізніше селяни дізналися, що це був комісар — більшовик Мозульов.

В середині червня 1918 року на Танівці зібралися куркулі і пани на раду, як повернути втрачене майно і землю. А 18 червня 1918 року загін під командуванням Грабена і комісара Мозульова розбив каральний загін у Жашкові і розігнав його. В цей загін багато влилося селян із сіл Жашківського району. З Тетерівки в загоні були:

·         Баляс Оноран Корнійович (потім проживав в м.Москва), Минзюк Прокіп Харитонович (загинув), Сілецький Петро Федорович (загинув), Савчук Іван Миколайович (загинув у 1918 році), Михайлівський Григорій Кирилович (помер в 1946 році), Лівіцький Василь Семенович (помер в 1961 році).

В січні 1919 року в село заїхав загін денікінців. П'ять денікінців, які були п'яні побили одного селянина, якого звали Домко Білокінь. Він пожалівся своїм товаришам. На селі в цей час була громадська охорона, яка складалася з 15 чоловік. До складу її входили:

·         Слободяник Федір, Савчук Яків, Савчук Микола, Черняхівський Йосип і інші.

Надвечір Черняхівський став дзвонити у дзвін біля каплиці. Люди бігли, озброївшись хто чим попало: вилами, косами, а в декого були обрізи і гранати. Черняхівського схопили два денікінці, але вже було пізно. Селяни оточили їх з усіх сторін. Начальник їх Сікорський утік раніше, залишивши своїх помічників. Денікінці, побачивши, що селяни наближаються до них, взялися до кулеметів, але в стрічках кулеметів не було патронів. Так селяни захопили декілька кулеметів і іншої зброї, яку передали в райревком.

В 1920 році в село прибув селянський загін Мазепи. В 1921 році, відступаючи під натиском загону Зеленого, селом проходив загін Змієвського. Ці загони нападали на багатших, палили їх хати та грабували а добро роздавали на свій розсуд.

Радянський період

20-ті — 30-ті роки

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923–1933 та1946–1947 роках.

Першим головою сільської ради був Черепінський Макар, а з 1921 року Савчук Микола. Секретарем сільської ради був Заславський. Було знову створено комітет незаможних селян, головою якого був Сухонос Євдоким. В 1924-26 році сільські ради Багви й Тетерівки були об'єднані. Головою об'єднаної сільської ради було обрано Савчука Миколу, якого змінив Слободяник Ярем. В 1928 році сільські ради були роз'єднані знову і існували самостійно аж до 1954 року.

Тетерівка

В 1924-25 роках в Тетерівці було засновано кредитове, яке потім було перейменоване в бурякове товариство. Його головою був Коваль Дмитро Олексійович. Це була підготовка до кооперування селянських господарств. Бурякове товариство займалось закупкою хліба і іншої сільськогосподарської сировини, завезенням сільськогосподарських машин для обробітку ґрунту, помогало бідноті обробляти землю. В 1927 році в основному з членів цього товариства було організовано ТСОЗ (товариство спільної оброки землі). Організатором його і першим головою був Петренко Артем Васильович. Сюди спочатку входили 13 сімей. Серед них:

·         Кравченко Гаврило, Штурба Олекса, Барановський Іван, Барановський Купріян, Буряк Кирило, Буряк Олекса, Кравець Ганна, Гаврилюк Танасько, Петренко Федір і інші. До складу правління входили: Петренко Артем, Штурба Олекса, Яценко Хома, Кравченко Гаврило.

В 1929 році утворилося друге ТСОЗ. Організатором його був Клинківський Мусій, Клинківський Іван. Першим головою був Волинець Антін. В 1930 році ці два ТСОЗи були об"єднані в один колгосп, почалася суцільна колективізація, усуспільнення знарядь засобів виробництва. Головою об'єднаного колгоспу був обраний Зелінський Максим. Колгосп названо іменем Котовського. Склад правління був наступний:

·         Зелінський Максим, Рябцун Адам, Касянюк Карпо, Волинець Антін, Черепінська Ганна. В колгоспі було п'ять бригад, на чолі яких стояли бригадири: Волинець Антін, Гаврилюк Архип, Волинець Роман, Наумчик Олекса, Петренко Артем.

Ланок тоді ще не було. Обробляли поля знаряддями. Зо робоче тягло служили воли, а часто навіть корови. Першітрактори появилися в 1934-35 роках. Це були 3 «Фордзони» на яких трактористами були Сухонос Григор, Швець Федір і Шевчук Іван. Згодом була утворена МТС в Жашкові.

З 1937 року в колгосп почали поступати вітчизняні трактори. Комбайни появились після Другої світової війни.

Багва

В 1929 році утворене Багв'янське бурякове товариство. Першим головою цього товариства був Захарчук Яків Васильович. Пізніше з цього товариства утворився ТСОЗ, головою якого було обрано Захарчука Якова Васильовича,бухгалтером був Вишенський Олександр Антонович, якого пізніше змінив Бєлінський Антін. Першими членами ТСОЗу були:

·         Захарчук Василь, Захарчук Федір, Стецюк Олекса, Савчук Микола, Слободяник Петро, Возний Парфен, Хомінський Іван, Чорний Ярем, Стельмах Давид Харитонович, Іванюк Василь, Василенко Парфен і інші.

Перше правління СОЗу, яке було обране в 1929 році складалося з 7 членів:

·         Захарчук Яків Васильович, Стецюк Олекса, Чорний Ярем, Возний Парфен, Грабанчук Микола, Стадник Ярина, Бузилевич Василь Іванович. Завгоспом тоді був Стецюк Олекса.

На початок 1930 року була майже повністю завершена колективізація. Але завдяки перемінам у колгоспному русі та порушенню колгоспної демократії серед селян почалося незадоволення, масовий вихід з колективів. Це загрожувало колективізації і лише завдяки виправленню хиб Центральним комітетом Партії становище було виправлене. Після відповідної роз'яснювальної роботи серед селян порядок було відновлено. Весь інвентар, худобу і майно, які були розібрані, повернули знову в колгосп. З 1930 року колгосп став називатися «Перемога». З 1932 року головою колгоспу були: *Олексієв Олексій, Чернявський, Пригода, Лисак та Савчук Яків Дмитрович.

Перший трактор «Фордзон» був куплений буряковим товариством в 1929 році. Його пригнав з міста Михайлівський Олександр Кирилович. Трактористами були Шевчук Іван та Бєлінський Іван.

В 1935 році після створення МТС почали поступати трактори вітчизняного виробництва.

40-ві — 70-ті роки

Під час Другої світової війни 500 жителів села воювали на фронтах, 176 з них загинули, 388 — відзначено урядовими нагородами. За мужність і відвагу, виявлену 1943 року при обороні висот біля села Ельтигена на Таманському півострові, майору О. К. Клинківському присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

В 1954 році відбулися знову укрупнення сільських рад. Головою укрупненої сільської ради було обрано Ваганова Леоніда Олександровича, в 1959 році його змінив Слободяник Іван Петрович, який до того був секретарем, а секретарем став Грабанчук Павло Миколович.

В 1955 році в селі встановлено обеліск Слави односельчанам, що загинули під час війни.

Станом на 1972 рік в селі працював колгосп «Дружба», що обробляв 2469,4 га землі, в тому числі 2390,1 орної. В господарстві вирощували зернові і технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Допоміжними галузями були садівництво, городництво, бджільництво. Колгосп мав столярно-теслярську майстерню, пилораму, крупорушку.

В селі працювала середня школа, бібліотека з фондом 12,3 тисяч книг, будинок культури на 400 місць,медамбулаторія, пологовий будинок, дитячі ясла і садок, філія зв'язку, 4 магазини.